Внутрішні кордони: навіщо необхідні та як їх встановити
З відсутністю особистих кордонів (або проблемою їх встановлення) люди зустрічаються на різних етапах свого життя. Не навчившись у дитинстві означати межі, людина може зіткнутися з непорозумінням у сім’ї, на навчанні чи роботі. Залежність від чужої думки та страх сказати «ні» для багатьох стають проблемою.
«Спочатку ми дозволяємо іншим людям робити нам боляче. Ми терпимо біль. Потім знову дозволяємо нам робити боляче. Знову терпимо. А далі ми дивуємося, чому нам так боляче.
Встановлення кордонів – це те, що покликане не допускати нового болю. І, коли ми розуміємо, що маємо намір зупинити біль, нам необхідно визначити внутрішні межі, що ґрунтуються на наших особистих почуттях та потребах.
Просто тому, що відносини з іншими ми будуємо на основі відносин із собою. Іншими словами, ми не зможемо вибудовувати зовнішні кордони з оточуючими людьми, поки не встановимо межі внутрішні», – каже психолог Вероніка Степанова у своєму Instagram-блозі (тут і далі орфографія та пунктуація автора збережені – прим.ред.)
За словами фахівця, внутрішні кордони – це наше вміння домовлятися із собою, встановлювати власний рівень норми, знаходити опору у своїх думках та почуттях.
«Раніше я постійно не висипалася, тому що, варто тільки мені лягти в ліжко, відразу ж активізувалася моя внутрішня панікерша. Я лежу з заплющеними очима, але з усіма думками, що напливають, до сну справа не доходить. І цей розбір польотів може тривати до глибокої ночі, або навіть до ранку».
Знайомо? Приклади відсутності внутрішніх кордонів:
- Я лягаю спати, але не сплю.
- Займаюся чимось, але не відчуваю інтересу.
- Говорю « так», але не відчуваю згоди.
- Розумію, що «треба зробити ось це насамперед», але в результаті не роблю взагалі.
- Труднощі вибору. li>Нерозуміння мотивів власної поведінки.
Нам важливо вчитися встановлювати внутрішні межі:
- Чудко та уважно прислухайтеся до тієї частини себе, яка схиляє вас саме до такого поведінці, – наприклад, подумати про все на світі замість того, щоб спати. Постарайтеся зрозуміти, в чому її головна потреба. Дозвольте їй висловитися, але і встановіть ясний кордон. /li>
«Я сказала тій частині себе: добре, ти можеш сказати все, що хочеш, у тебе є ще 10 хвилин, а потім я йду спати».
Для того, щоб ваші кордони не порушували, треба спочатку їх встановити. Наприклад, створити свої правила поведінки та проговорити їх тим, хто зазіхає на ваші кордони.
Коли ви формуєте свої правила, не забудьте закласти туди простір для співпраці, тому що, якщо людина категорично на чомусь зациклюється, це все-таки прояв ознак соціопатії.
Важливо розуміти — не всі можуть раптово взяти та позначити нові правила спілкування. Якщо вам складно промовляти їх, напишіть на папері. Потім цей статут можна буде або зачитати, або просто віддати порушникам ваших кордонів.
Пам’ятайте, якщо у вас немає кордонів, то ви не визнаєте і кордону інших людей і їх порушуєте. Коли ви відчуваєте, що перестаєте поважати правила родичів, друзів, колег — одразу запитайте себе: чому я так роблю? Все має бути причина.
Ще важливо розуміти, від кого ви намагаєтеся захистити свої кордони. Є люди, які вміють ставити на місце незнайомих людей, а щодо родичів будуть вести себе несміливо і невпевнено. Особисті межі мають бути одні для всіх.