У кожного з нас буває поганий настрій, але для деяких людей смуток та страждання перетворюються на постійний життєвий сценарій. Така позиція є характерною для тих, хто звик бачити себе в ролі жертви.
Люди-жертви не звикли відповідати за свої вчинки та своє життя: усю відповідальність вони перекладають на батьків, чоловіка, начальника, іноді навіть на дітей.
Бують ситуації, коли людина не може визначитися, чай чи каву замовити в кафе, – настільки для жертви незвично брати на себе відповідальність навіть у таких дрібницях.
Людина-жертва вважає себе слабкою. , а оточуючих сильними – звідси виникає позиція, що сильний зобов’язаний забезпечувати захист, допомагати і підтримувати, ділитися тим, що він є. Тому жертва завжди прагне до опіки.
Докладніше про те, як відмовитися від стану жертви та взяти відповідальність за своє життя, розповідає психолог Володимир Решетніков у своєму Instagram-блозі.
«Як думаєте, що буде, якщо ви припините вважати себе жертвою у відносинах і визнаєте, що добровільно брали участь у всьому, що в них відбувалося?
Можливо, ви відчуєте багато болю та розчарування. Ви можете відчути себе втраченою та розбитою.
Але, в той же момент, ви відчуєте і свою власну силу: «Якщо я це допустила, те, що я можу зробити, щоб моє життя змінилося на краще?» – пише спеціаліст (тут і далі орфографія та пунктуація автора збережені – прим.ред.)
Для позиції жертви характерно абсолютно пасивний стан.
«Ми дозволяємо робити собі боляче: терпимо, пригнічуємо свої почуття, намагаємося раціонально пояснити поведінку кривдника, виправдовуємо його і знову терпимо. А потім дивуємося, чому почуваємося так, ніби ось-ось збожеволіємо», – каже психолог. Перебувати в позиції жертви може бути вигідно: Жертва ні за що не відповідає.
«Бути жертвою небезпечно, тому що це може стати нашою основною моделлю поведінки. Тобто ми можемо, самі того не помічаючи, робити з себе жертву навіть тоді, коли ніхто не має наміру зробити нам щось погане.
І в цьому процесі ми все більше втрачаємо контроль над власним життям, відчуття своєї внутрішньої сили, рішучості, впевненості в собі», – каже психолог.
Відмовитися від позиції жертви означає визнати , що ми беремо участь у всьому, що відбувається у нашому житті. А також, що інші люди можуть робити стосовно нас лише те, що ми їм самі дозволяємо.
Ми запитуємо себе: «Що саме я роблю, що викликає в мене почуття жертви? Як я допомагаю собі бути жертвою?», і знаходячи відповіді на ці запитання, ми намагаємося змінювати свою поведінку, чинити по-новому.