«М’яз щастя»: що таке ангедонія і як дозволити собі радіти життю?

На питання «Як справи?» людина, яка виключила зі свого життя радісні емоції, у кращому разі відповідає ухильно: «Потихеньку. Як у всіх». У гіршому починає докладно скаржитися. Чому ми добровільно відмовляємося від життєвих фарб, віддаючи перевагу безбарвній передбачуваності, міркують психологи.

Ангедонія — неможливість отримувати задоволення від депресії відрізняється насамперед мотивом.

«У депресії людина, як правило, намагається привернути увагу світу, а відмова від радості при ангедонії символічно оберігає від можливих втрат і розчарувань.

Якщо у вас немає щастя, вам нема чого втрачати. Так з’являється ілюзія невразливості», – пояснює психотерапевт Вероніка Степанова на своєму YouTube-каналі.

Як це проявляється?

• Ідея справедливості.

< Здається, що ми не маємо права радіти, коли іншим погано. У багатьох країнах триває війна, люди страждають, хворіють, помирають, і на цьому тлі недоречно почуватися щасливим.

• Відкладені радості.

Ми купуємо речі, які подобаються, але не можемо дозволити собі ними користуватися. Ми ніби готуємо себе до іншого життя, в якому дозволимо собі задоволення, а поки що залишається чекати цього часу.

• Невиправдані очікування.

Часто у відпустці, яку довго чекали, люди починають сваритися та з’ясовувати стосунки. Або зміщують ракурс уваги у бік негативу, помічаючи навколо лише бруд і розруху та відмовляючись бачити море та сонце через високий рівень внутрішньої тривоги, яка не дозволяє розслабитися та радіти моменту.

«Чи буває у вас таке, що просто сама собою йде якась позитивна емоція, або навіть, без видимої причини хочеться виражати свою радість? Чи дозволяєте ви собі просто спонтанно радіти? блоге.

За словами експерта, почуття радості визначає роботу психіки з присвоєння чогось.

«Тобто, щось було не моїм, частиною зовнішнього світу. І для того, щоб це стало моїм, частиною мене, мого життя, я маю радіти. Інакше кажучи, радість, це така форма контакту із зовнішнім світом, у якій ми щось забираємо із зовнішнього середовища: порада, подія, новина, ідею, подарунок тощо.

Наприклад, подарували людині автомобіль: якщо він йому натішився, то вважатиме його своїм, а якщо з якихось причин переривав у собі переживання радості, то зробити це йому буде набагато складніше», – каже спеціаліст.

І що тут найважливіше:

• Щодня наше життя дає нам щось нове, навіть у звичайнісіньких побутових моментах. Не дозволяючи собі радіти, ми перериваємо контакт із новизною актуального досвіду
• У одужанні від співзалежності чи залежності від стосунків дуже важливо помічати навіть найменші зміни в собі, радіти їм, похвалити та підтримати себе в них.

>

Багато може бути знайоме це відчуття: «щось усе надто добре, навіть якось не по собі стає від цього», – ось яскравий приклад стану перерваної радості.

Усвідомлюючи це, запитайте себе:

• Яка тривога чи занепокоєння є зараз на тлі радості?
• Як я можу подбати про себе у зв’язку з цією тривогою?

«Іншими словами, усвідомлено відокремлюйте тривогу від радості. Не роблячи цього, ми змішуємо свої почуття, і тоді тривога захоплює нас цілком», – підкреслює Володимир Решетніков. Отже, як дозволити собі радість? Відслідковуйте те, що блокує у вас радість. Наприклад, ви їсте улюблене тістечко, дивіться серіал та відчуваєте, що не можете насолодитися моментом.

Дайте собі десять хвилин, протягом яких радієте, що відбувається в будь-якій формі. Ви можете виявляти емоції, сміятися, плескати в долоні або просто посміхатися, ці фізіологічні дії запускають і почуття. Адже навіть усмішка через силу провокує імпульси радості.

«Поступово збільшуйте тривалість позитивних емоцій, які ви дозволяєте собі жити як дитина. Діти добре вміють утримувати щасливі почуття, нам варто їм цього повчитися», – підсумував фахівець.