Коли сили закінчуються: причини втоми у шлюбі і як їх уникнути?

Все частіше в психології почали говорити про ресурсний стан, акцентуючи увагу на важливості підтримки та поповнення цього стану, щоб уникнути «вигоряння». Ресурсний стан — це сукупність духовної та фізичної енергії, відчуття внутрішнього балансу, за допомогою якого людина може повноцінно жити і досягати поставленої мети. При цьому синдром хронічної втоми або «вигоряння», який раніше обговорювався виключно в контексті трудової діяльності, сьогодні перебрався до сімейної сфери.

Одне з найпопулярніших рішень, яке приймається при «синдромі втоми від сім’ї», — це втеча: у кар’єру, заробляння грошей, у дружні чи любовні зв’язки на стороні, у громадську діяльність «на благо суспільства», у тривалі відрядження чи роздільний відпочинок.

Докладніше про глибинні причини хронічної втоми у шлюбі розповідає психолог Вероніка Степанова у своєму Instagram-блозі.

«Багато людей у ​​стосунках досконало опанували мистецтво віддавати. Ми можемо бути готовими віддати все, що маємо, аби іншому було добре.

Ми віддаємо свою енергію та всі сили, не помічаючи втоми та власних потреб. Тому, віддаючи, ми схильні втрачати чутливість себе.

Ми думаємо, що це працює так: «я віддаю щось іншому, а він віддає щось мені», але стикаємося з тим, що віддаємо самі, нічого не отримуючи натомість.

У результаті, в якийсь момент ми виявляємо себе повністю спустошеними та знесиленими», – пише експерт (тут і далі орфографія та пунктуація автора збережені – прим.ред. .)

Що відбувається, коли ми відчуваємо, що наші сили закінчуються?

Співзалежні установки підштовхують нас до почуття провини, сорому та поразки: ми не змогли, не впоралися.

Тоді ми знецінюємо всі свої старання, засуджуючи себе за те, що, можливо, спочатку не залежало від нашої волі.

Психологічні прояви вигоряння виявляються:

< li>у зниженні інтересу до сім’ї та потребам дітей та чоловіка (дружини чи чоловіка);
• почутті неадекватності та провини;
• втраті самоповаги та впевненості в собі (як чоловіка/дружини, батька) /матері);
• депресії;
• роздратування та розчарування;
• занепокоєння про майбутнє;
• відчуття нездійсненності поставлених завдань (виховання дітей , здійсненню очікувань у взаєминах з чоловіком, вирішенню побутових та матеріальних завдань тощо.).

Вирішення цих проблем хоч і не таке просте, як викликаних фізичними проявами, але цілком здійсненне. /p>

Що важливо робити, коли сили закінчуються?

• Зупинитися.

Якщо те, що ми робили, не давало очікуваного результату, необхідно переглянути як дії, так і самі очікування.

• Прийняти себе в тому, що є.

Іноді нам потрібно розклеїтися, розвалитися, бути слабкими, щоб потім знову зібратися і далі йти життям.

Це нормально, мати такі дні, коли навіть не хочеться вилазити з-під ковдри, бути невпевненою, боятися чи взагалі ні про що не думати і ні за що не відповідати – влаштувати собі емоційне розвантаження.

>

• Просити про те, чого ми потребуємо.

Співзалежний не вміє просити. Він «завдає добро» і чекає, поки інша людина здогадається відповісти йому тим самим, вгадає його потребу.

«Ми повинні розуміти, що якщо відкрито говоритимемо іншим людям про те, чого потребуємо, і якщо вони бажають подбати про нас, зробити це їм буде набагато простіше», – каже фахівець.

• Скласти план.

Чого ви хочете? Напишіть список своїх потреб і подумайте про те, як ви можете подбати про себе таким чином, щоб задовольнити їх.