Що відбувається, коли ми тримаємо в ув’язненні наші почуття та переживання, чи не даємо їм право на існування? Ущемляється наша важлива частина – чуттєва та емоційна сфера, вона небезпечна, не керована, ми не знаємо, як із нею поводитися, нас цьому не навчають, а прищеплюють інше – ігнорувати її. Особливо яскраво це проявляється у співзалежних відносинах.
Співзалежні відносини є джерелом постійного стресу. І щоб адаптуватися до життя зі стресом, ми, усвідомлюючи це чи ні, виявляємося змушеними придушувати свої почуття, робити себе нечутливими до власного болю.
Докладніше про це розповідає психолог Володимир Решетніков у своєму Instagram-блозі.< /p>
«Згадайте якусь ситуацію, де порушувалися ваші особисті межі або якась важлива ваша потреба не задовольнялася.
таку ситуацію, де ви могли відчути сильний наплив емоцій та бажання висловити що щось іншій людині, але стримували себе», – пише експерт (тут і далі орфографія і пунктуація автора збережені – прим.ред.)
По За словами фахівця, співзалежний біжить від висловлювання власних почуттів, оскільки вважає, що це може завдати незручності іншим людям або спровокувати ще більший конфлікт.
«Ми біжимо від своїх почуттів, коли вони підштовхують нас до необхідності взяти на себе відповідальність за своє щастя або прийняти якесь важливе рішення.
І, звичайно, ми біжимо від своїх почуттів, щоб не зіткнутися з тими страхами, які живуть у нас усередині», – каже писхолог.
Як ми біжимо від своїх почуттів?< /h3>
- Аналізуємо, теоретизуємо почуття.
- Поводимося демонстративно, зухвало.
- Жаліємося.
- Використовуємо сарказм.
- Жартуємо.
- Нападаємо, виявляємо агресію.
- Заперечуємо почуття.
- Моралізуємо.
- Приймаємо зарозумілий, самовдоволений вигляд.< /li>
- Займаємося угодою.
- Сперечаємося і сперечуємося.
- Відходимо в себе.
- Відходимо від прямих питань і відповідей, юлимо і вивертаємося.
- /li>
- Кричаємо і залякуємо.
- Граємо в мовчанку.
- Ігноруємо іншу людину.
- Забалтуємо почуття.
- Читаємо «проповіді» про правильне життя.
- Ідемо в мрії та мрії.
- Применшуємо, знецінюємо почуття.
- Відмовляємося, йдемо в заперечення.
< li>Вживаємо психоактивні речовини.
< li>Вживаємо психоактивні речовини.
«Звичайно, це далеко не повний список способів втекти від своїх почуттів. Що для нас важливо, то це залишатися в реальності, в контакті зі своїми почуттями, щоб усвідомлювати себе, свої потреби та мотиви власної поведінки.
Тільки навчившись не тікати від своїх почуттів, ми зможемо вибудовувати здорові кордони у відносинах з іншими людьми та змінювати свої співзалежні моделі поведінки на здорові», – пише Володимир Решетніков.
Почуттів, на які є внутрішній блок, встановлення затискання та утримання під контролем, заборона – безліч.
«Людям властиво їх випробовувати, і ми ніколи їх не позбудемося, як би ми не намагалися, не тренувалися.
>
Ми можемо «закупорити» пляшку, але почуття там все одно блукають і вийдуть назовні, нашкодивши з великою шкодою життю людини, її відносинам з близькими, професійній реалізації, її здоров’ю.
Як правило, при тривалій психотерапії заблоковані почуття розкриваються у відносинах між клієнтом і терапевтом, видають себе і розігрується та сама драма, якою наповнене життя людини поза кабінетом консультацій, і не дає їй звільнитися, рости далі і реалізувати свій потенціал», – підсумував експерт.