Підлітки — любителі аніме, коміксів та відеоігор — часто асоціюють себе з героями неймовірних історій. Такі фантазії мають право бути. Але поки дитина не втрачає власне обличчя.
Сутність та прояви синдрому восьмикласника
Синдромом восьмикласника (chuunibyou) ще називають синдром другого року навчання в середній школі — «чуніб’я» або «чунька». Що таке синдром восьмикласника? Це стан школярів-підлітків та молодих людей, які під впливом аніме, коміксів, відеоігор, книг, програм у жанрі фентезі, жахів, наукової фантастики уявляють себе особливими людьми із надприродними здібностями та знаннями.
Вони значно переоцінюють себе і своє значення у світі, часто схильні до манії величі, можуть всерйоз вважати, що здатні змінити світоустрій, читати думки, керувати вогнем, пише Хтет Аунг Лін у статті «Чуніб’є (синдром восьмикласника)» .
У японській культурі так називають людину, яка всепоглинаюче захоплюється чимось. За межами Японії цей жаргонний термін використовують стосовно фанатів японської мультиплікації та коміксів.
Назву «синдром восьмикласника» жартома вигадав у 1999 році японський комік і радіоведучий Хікару Ідзюїн, сказавши про це в одному з радіоефірів. Через 10 років він намагався пояснити, що ніякого синдрому не існує, це був жарт. Але термін вже набув поширення в масовій культурі, його підхопили та адаптували в японській психології.
Саме в Японії випускають найбільшу кількість аніме на рік, а 40% усієї друкованої продукції складають комікси, зазначає перекладач та письменник Борис Іванов у книзі «Введення в японську анімацію». Тому феномен чуніб’я найпоширеніший у цій країні. 2008 року автор фентезі-ранобе Хея Саегамі навіть написав книгу «Синдром восьмикласника — інструкція із застосування».
Як зрозуміти, що в тебе синдром восьмикласника? Якщо ти живеш у вигаданому світі фантазій, де почуваєшся всемогутнім супергероєм, що володіє магічною силою, надздібностями, як персонажі твоїх улюблених аніме, коміксів або відеоігор, то у тебе синдром восьмикласника. Так ти можеш самовиражатися, рятуватися від складних і навіть травмуючих життєвих обставин, адже у вигаданому світі тобі все під силу.
В офіційний список діагнозів синдром восьмикласника не входить і не вважається ознакою психіатричного відхилення. Але такий стан досить поширений серед підлітків внаслідок їхнього надмірного захоплення аудіовізуальними джерелами інформації типу аніме, коміксів, фентезі. Більше цього схильні хлопці.
Згідно з опитуванням, більшість респондентів вважають синдром негативним явищем, зазначає Хтет Аунг Лін. Але тайванська письменниця Лі Котомі, яка виросла на японських аніме і вважає себе отаку (з синдромом восьмикласника), впевнена, що це допомогло їй вивчити японську мову та стати креативнішою.
Які бувають форми синдрому восьмикласника і коли потрібна допомога
Чуніб’є може бути різним. Хея Саегамі виділив три форми такого синдрому:
- DQN (докюн кей) — це підлітки, які представляють себе злочинцями. Вони поводяться асоціально, наслідуючи злочинний світ, хоча насправді їх рідко можна дійсно вважати маргіналами. Вони самовиражаються, йдучи проти течії, хоч і не належать до особливої субкультури. Спілкуються із такими ж, як і вони.
- Дурне око (дзякіган кей) — це підлітки-фанати фентезі, фантастики, теорій змов, надприродного. Вони вірять у свою таємну силу, магічні здібності, асоціюючи себе із надлюдьми. У зв’язку з цим вигадують для свого альтернативного образу псевдоніми, відповідно одягаються і поводяться.
Як правило, у міру дорослішання та формування особистості синдром восьмикласника проходить. Він небезпечний, якщо людина втрачає зв’язок із реальністю і настільки глибоко занурюється у свої фантазії, що веде себе неадекватно в реальному житті, ставить під загрозу життя і навіть здоров’я своє та, можливо, інших людей. Він супергерой, могутній злочинець чи хтось ще вже не в грі, а в реальності, повністю ототожнює себе з тим чином, який насправді придуманий. Батькам варто звернути увагу на такі патологічні ознаки фантазування: /p>
- у підлітка змінюється поведінка і самосвідомість, він вимагає називати його іншим ім’ям, хоче змінити умови життя;
- одержимий своїми ідеями, намагається їх систематизувати;
- характерна «крива логіка» (логічні помилки в міркуваннях);
- неможливо переконати;
- прагне реалізувати свої домисли; ідеї своєї могутності та величі;
- іде з дому, щоб жити як герой, бандит, маг;
- відбуваються зміни на фізіологічному рівні: поганий сон, апетит, розмови з самим собою.
При подібних відхиленнях батькам підлітка слід негайно звернутися за допомогою до фахівця. Якщо не допомогти дитині на даному етапі, у дорослому віці у неї можуть виникнути проблеми у налагодженні контактів та спілкуванні з іншими людьми. Він може стати соціально ізольованим, попереджає Хтет Аунг Лін. Але найстрашніше — загроза здоров’ю та життю.
Синдром восьмикласника як підхід може бути корисним під час виконання креативних завдань, вивчення іноземних мов. Перетворення здатне творити чудеса, але без відриву від дійсності. Фанатична ж віра в маячні ідеї потребує психологічної корекції та, можливо, лікування.
