Люди із синдромом відмінника хочуть бути кращими, щоб заслужити похвалу. Зазвичай це бажання формується у дитинстві. Що це означає і як із цим боротися, розповідають експерти.
Сутність синдрому відмінника, як проявляється
Що таке синдром відмінника? Це прагнення людини досягти високих результатів, щоб отримати високу оцінку, похвалу, схвалення. Видання Project Practical перераховує такі ознаки синдрому:
- старанне виконання завдань;
- позаурочна робота / навчання;
- ретельна перевірки виконаного;
- підвищені вимоги до оточуючих;
- переживання з приводу оцінки;
- стрес від низької оцінки;
< li>стрес від кращого результату в інших.
Синдром відмінника — це добре чи погано? Оскільки йдеться про нав’язливу потребу заохочення, цей стан найчастіше стає проблемою. Жага схвалення виходить на перший план, стає метою. Одна з найвідоміших відмінниць – Герміона Грейнджер з Гаррі Поттера. У неї синдром проявляється у постійній активності на уроках, виконанні всіх основних та додаткових завдань від вчителів. У перших частинах історії це справжня зануда, яка робить зауваження однокласникам і поводиться надто правильно. Герміона впевнена, що знає предмет краще за всіх і може посперечатися навіть із викладачем. До всього цього приєднується синдром рятувальника, що робить життя учениці Хогвартсу складним та небезпечним.
Так відбувається й у реальному житті. Синдром відмінника заважає жити повноцінним життям та розвиватися.
Причини розвитку синдрому відмінника
Чому формується синдром відмінника? Є кілька причин, які походять з дитинства:
- Уникнення покарання. Дитина намагається бути «зручною» та «ідеальною», щоб уникнути критики та фізичного тиску з боку батьків, негативного ставлення вчителів, неприйняття однолітків, засудження громадськості.
- Отримання заохочення. Бажання отримати похвалу та батьківську любов, посилити симпатію, здобути владу та перевагу над іншими.
- Стати рятівником. Дитина ставить собі завдання дати батькам і вчителям привід гордості, а заразом «врятувати» своїх недолугих ровесників.
У дорослому віці людиною рухають ті самі мотиви, тільки стосуються вони іншого колективу. Головна мета – заслужити схвалення начальника, стати найкращим серед співробітників, бути хорошим хлопчиком/дівчинкою для оточуючих. При цьому може зберегтися і бажання того, щоб батьки ним пишалися.
У чому різниця між синдромом відмінника та перфекціонізмом? Людина із синдромом відмінника спрямовує свої дії на суспільство — начальника, колег, батьків, сусідів. Перфекціонізмом, як пише доктор філософії Елізабет Скотт, вважаються підвищені вимоги до себе та спроба контролювати все навколо. Перфекціоністи надзвичайно критичні до себе. З відмінниками їх поєднує страх невдачі, депресія через невиконані цілі, низька самооцінка.
У психологічній драмі «Одержимість» (2014) молода людина на ім’я Ендрю (Майлз Теллер) хоче стати гарним ударником. Він потрапляє в оркестр до Теренса Флетчера (Джей Кей Сіммонс), який висуває підвищені вимоги до своїх підопічних. Ендрю настільки прагне досконалості, що мало не доводить себе до смерті. Він стає одержимий ідеєю грати на ударних ідеально і заслужити похвалу маестро Флетчера.
Як позбутися синдрому відмінника
Перший крок до боротьби з синдромом відмінника — це усвідомлення проблеми. Допомогти людині, яка не визнає проблему та не шукає її вирішення, неможливо.
Як подолати синдром відмінника? Скористайтеся порадами автора статей з психології Джоан Сміт:
- Зрозумійте, що все йде з дитинства. Ми шукатимемо поплескування по плечу і чекатимемо слівце про те, які ми розумні. Дорослому важливо навчитися хвалити та заохочувати себе самому, а не чекати на схвалення від інших.
- Працюйте над своєю самооцінкою. Самостійно чи з допомогою психолога. Для відмінників важливо навчитися слідувати власним цінностям без постійного страху припуститися помилки.
- Навчіться відпочивати. Навчіться розслаблятися та відключатися від проблем на роботі та в домашніх справах. Час перезавантаження є важливим для мозку, інакше він не зможе нормально функціонувати.
- Порівнюйте себе тільки з собою. Чого ви навчилися за останній рік? Які навички та здібності ви набули? Що нового ви дізналися? Такі порівняння мотивують та сприяють розвитку, а не депресії.
- Не намагайтеся зробити все ідеально. Якщо виникло таке бажання, підведіть межу в умі і запитайте себе, чи справді воно мені потрібне чи мною знову опановує синдром відмінника? І будьте чесні з собою.
- Не бійтеся пробувати нове та експериментувати. Помилки неминучі, коли людина починає щось з нуля.
- Дозвольте помилятися. Використовуйте альтернативний принцип: «Так, я не встиг вчасно звітувати, але зробив це якісно і без помилок», «Так, я сьогодні подряпав машину, але уникнув серйозної аварії».
Так поступово знизите потребу в схваленні оточуючих. Знайдете нові орієнтири та відчуєте себе більш вільно та впевнено. Це допоможе уникнути стресу, депресії, навчить адекватно себе оцінювати та отримувати задоволення від життя.
Синдром відмінника — це потреба схвалення та високої оцінки ваших дій з боку. Таке ставлення формується у дитинстві, коли дитина хоче отримати похвалу від батьків та вчителів. У дорослому віці це спрямоване на колектив та начальника. Щоб позбутися синдрому відмінника, важливо усвідомити проблему, дати собі право помилятися та підвищити самооцінку.
