Англійський письменник-сатирик Вільям Теккерей присвятив цій якості особистості роман «Ярмарок марнославства». Психолог Сергій Гарькавець описує марнославство як соціальне почуття людини. Чим небезпечне прагнення до слави і почестей і чи варто його побоюватися? Відповіді дає психологія, філософія та релігія.
Що таке марнославство
Доктор психологічних наук Євген Ільїн у книзі «Психологія заздрості, ворожості, марнославства» вказує, що марнославство — це хвороблива потреба доводити свою перевагу, прагнення слави, почестей шанування.
У цьому терміні зливаються поняття — «марність» та «слава», тобто в буквальному розумінні це потреба в порожніх почестях. Якщо брати глибше, то земна слава тлінна і минуща, тому прагнути неї означає марно витрачати внутрішні сили.
У деяких випадках марнославство мотивує людину для досягнень, стимулює корисні починання. Наприклад, людина, яка рухається цим почуттям, починає вчитися, освоює професію, захищає дисертацію. Ці позитивні сторони, на жаль, не переважають негативних моментів марнославства.
Справа в тому, що марнославна людина намагається насамперед для себе, щоб пишатися собою, виділятися серед оточуючих, здобути визнання. Більшість справ, затіяних із таким посилом, виявляються або марними (адже немає бажання принести користь будь-кому), або шкідливими.
Психологи про марнославство
У психології марнославство вважається породженням нездорової самооцінки. Передумови його розвитку зазвичай виникають у дитинстві. Відбувається це так:
- Дитині вчать, як важливо подобатися оточуючим, бути у всьому першим, отримувати хороші оцінки.
- Результатом стають грамоти, шанування та захоплення оточуючих.
- Якщо ці заохочення стануть важливішими за щоденну працю, навчання та тренування, то проявиться почуття переваги і зазнайства.
- Дії дитини будуть спрямовані на отримання похвали, тобто у неї сформується марнославство як властивість особистості.
>
li>
Людина, яка хоча б одного разу зазнала ейфорії від гучного досягнення, починає страждати на зіркову хворобу. Він використовуватиме будь-які засоби, щоб знову відчути смак слави. Для пихатої людини немає нічого гіршого за втрату популярності.
Погляд релігії на марнославство
Християнство відносить марнославство до смертних гріхів, які здатні занапастити душу людини і стати причиною інших пороків. Інші світові релігії також вважають марнославство хворобливою пристрастю і закликають віруючих викорінювати його у собі. Серйозна загроза полягає в жорстокому самообмані, до якого призводить марнославство:
- Людині досягнення зовнішнього ілюзорного успіху замінює внутрішній зріст і саморозвиток.
- Воно породжує гординю і віддаляє людину від оточуючих, так як він починає принижувати інших, дивиться на них зверхньо.
Марнославство важко викорінити, але боротися з ним необхідно кожній людині.
Марнославство у філософії
Не обійшли марнославство увагою і філософи. Так, британський філософ, математик і лауреат Нобелівської премії з літератури Бертран Рассел писав, що надмірне марнославство позбавляє людини задоволення від будь-якої діяльності, призводить до байдужості та нудьги.
Його причина — невпевненість у собі, а засіб позбавлення — зростання самоповаги. Шляхом досягнення цього Рассел називав успішну діяльність, натхненну об’єктивними інтересами.
Видатний мислитель Фрідріх Ніцше у своїх працях також торкнувся питання марнославства. Філософ вважав, що причина його частого прояву—«кровозмішування панів і рабів». Тобто якщо раніше бідняки і не мріяли про привілеї, то розвиток виробництва дало доступ до суспільних благ та необґрунтованих претензій.
Про пихатих людей Ніцше говорив як про тих, хто намагається навіяти про себе гарну думку, хоча сам про себе її не має.
Як проявляється марнославство і як його побороти
Марнославство може проявитися і як дрібне хвастощі, і як згубна пристрасть, яка вражає психіку людини, внаслідок чого всі свої сили вона витрачає, щоб довести власну винятковість.
Ознаки марнославства
Доктор психологічних наук, професор Сергій Гарькавець пояснює, що дізнатися марнославство можна через:
- нетерпимість до критики;
- прагнення постійно перебувати в центрі уваги;
- схильності лестощів;
- болтливості, невідповідності слів і вчинків;
< li>залежності від чужої думки;
< li>мстивості, схильності зображати із себе жертву.
Людина, яку вразила марнославство, стає залежною від думки оточуючих. Метою його поведінки стає гарне зовнішнє враження. Така людина буде робити гучні заяви, поводитися зухвало, всіляко підкреслюючи власну значущість.
Будь-яку критику марнославні люди сприймають вкрай болісно, оскільки вони зовсім не готові визнавати власні недоліки. Натомість вони ласі на лестощі, які задовольняють їх потребу в постійному вихвалянні.
Чи можна боротися з марнославством і як це робити?
Ефективно впоратися з недоліком допомагає глибоке усвідомлення того, що таке марнославство і наскільки воно небезпечне. Щоб позбутися пороку, важливо розвивати такі особисті якості:
- адекватну самооцінку;
- здатність сприймати конструктивну критику;
- почуття гумору та самоіронію;
- щиру любов до своєї справи.
li>
Здорова самооцінка допомагає людині усвідомити свої переваги та недоліки і відмовитися від потреби здаватися досконалою в чиїхось очах. Така людина здатна спокійно сприймати критику та використовувати її для саморозвитку.
На свої помилки важливо дивитися з часткою гумору, а досягнення оцінювати тверезо, не йдучи в гординю. Щодо захоплення улюбленою справою, то вона допомагає отримувати задоволення від процесу, відводячи від прагнення до надмірної публічності, похвал і слави.
Як уберегти себе від марнославства у разі гучного успіху? Як протистояти спокусі і не підноситись на крилах гордині? Завжди пам’ятайте, що до будь-якої особистої перемоги приводить участь та допомога інших людей. Це може бути наставники, вчителі, члени сім’ї, друзі.
Чим значніше досягнення, тим більше коло людей, з яким потрібно розділити радість звершення і яким треба подякувати. Визнання цього факту допомагає позбутися марнославних думок, зберігати здорову самооцінку та добрі стосунки з оточуючими.
Психологія, релігія та філософія оцінюють марнославство негативно. Його надмірний прояв шкодить людині, змушує прагнути порожньої слави, забуваючи про все на світі. Не давайте пихатим думкам проростати в собі після гучних перемог. Культивуйте подяку.