Що розуміти під словами «особистісне зростання»? Це вдосконалення показників, які відповідають за інтелектуальну діяльність та багатство внутрішнього світу, покращення якості життя на ментальному рівні. Досягнення цілей, позитивне мислення, розвиток пам’яті та інтелекту – все це входить у поняття особистісного зростання.
Результати особистісного зростання назавжди залишаються з нами, навіть якщо ми виявимося повним банкрутом без даху над головою.
Зріла особистість матиме достатньо знань та навичок, сили духу та мотивації, цілеспрямованості та впевненості у собі, щоб вистояти у найскладнішій ситуації.
Людина з низькими особистісними показниками залежить від матеріального майна, тому живе у страху втратити те, що має.
Ми ростемо як особистість, коли стикаємося з якоюсь перешкодою в житті, проходимо через труднощі та долаємо їх, зберігаючи почуття свого авторства.
«Тобто, коли не хтось за нас це зробив, а ми самі. Таким чином, за привласненими досягненнями проходить лінія власності нашого особистісного зростання.
Якщо ми долаємо якісь перешкоди самі або з чиєюсь допомогою, про яку ми попросили (це теж наша важлива дія), тоді ми ростемо .
А якщо хтось вирішив проблему за нас, то особистісне зростання зупиняється, оскільки, окрім підліткового «мама відмаже» нам нічого присвоювати – ми самі нічого не досягли.
Привласнити – означає перенести за лінію власності: «це моє» – мій досвід, мої досягнення, моє життя, мої почуття, мої помилки та мої успіхи», – пише психолог Володимир Решетніков у своєму Instagram-блозі (тут і далі орфографія та пунктуація автора збережені – прим.ред.)
Як це відображається в співзалежності?
За словами фахівця, якщо ви намагаєтеся нав’язати вирішення проблеми або свою допомогу людині, яка у вас цього не просить, то забираєте у неї можливість вирости, зіткнувшись із перешкодою та подолавши її.
«Приміром, що робить співзалежна дружина чи мати, викуповуючи з ломбарду телефон свого чоловіка, який він заклав, щоб дістати гроші на вживання? Виховує в ньому безвідповідальність і безкарність», – каже експерт. Видужуючи від співзалежності, ви проводите чітку лінію власності: що ваше, а що ні. тобто тим, що належить вам.
«У одужанні ми розвиваємо у собі здорове почуття власності, вчимося приймати на себе відповідальність за власне життя, не перекладати його на інших людей, а також не брати на себе зайву відповідальність, яка нам не належить», – пише психолог.
