Коли йдеться про наше ментальне здоров’я та відчуття щастя, то ми, здається, досі живемо у кам’яному віці і мало чого навчилися. Адже багато хто з нас зовсім не знає найважливішої інструкції – інструкції до себе.
«От і виходить, що коли намагаємося керувати собою, це дуже схоже на спроби без попередньої підготовки сісти за кермо автомобіля – ти знаєш, що інші на ньому їздять, але сам не розумієш з чого почати.
Мабуть тому про матеріальні речі ми зазвичай краще вміємо дбати, ніж про себе», – пише психолог Аніта Дмитрієва у своєму Instagram-блозі (тут і далі орфографія та пунктуація автора збережені – прим. .ред.)
- Щоб продемонструвати людям, як це працює, експерт пропонує провести один розумовий експеримент:
Уявіть собі, що ви володієте дорогоцінним каменем – діамантом. Ви знаєте про його цінність і щоб інкрустувати прикрасу золотом вирішуєте віднести діамант до ювеліра.
Але дорогою до ювелірної майстерні, коштовність раптом вислизає з ваших рук і падає в брудну калюжу. Що ви робитимете?
«На це запитання відповідь у всіх випадках однозначна: «підніму, витру і понесу далі».
Але це ще не завершення нашого розумового експерименту: «А як ви зазвичай ставитеся до себе, коли зазнали невдачі, припустилися помилки, або ж взагалі сталося, що ваше життя зараз «на дні?»
>
Тут відповіді різні, але ніхто жодного разу не сказав: «Допоможу собі піднятися, подбаю про себе і продовжу свій шлях», як було у варіанті з діамантом. Хоча жоден, навіть найцінніший камінь у світі, не може бути ціннішим за людське життя», – пише фахівець.
От і виходить, що ми часто ставимо в пріоритеті інші речі, а не себе. Все тому, що в дитинстві нас не навчили: дбати про своє ментальне здоров’я – абсолютно нормально.
Психолог закликає почати заповнювати прогалини. Насамперед слід пам’ятати, що крім фізичних потреб (у їжі, воді, сні, безпеці), у нас є ще так звані «базові емоційні потреби».
І якщо фізичні потреби називають «потребами першого порядку», бо вони відповідають на питання «я виживу?».
Те емоційні потреби – відносять до «потреб вищого порядку», адже вони вже не про виживання, а про якість нашого життя. Вони відповідають на запитання: “Як я живу?” ідентичності.
«Кожна з їх важлива по-своєму. Давайте почнемо з першої – потреби у безпечній прихильності», — пише експерт.
- Потреба безпечної прихильності, або «Я люблю тебе тому, що ти є».
Безпечна прихильність передбачає безумовне прийняття, безпеку та турботу. А щоб зрозуміти, що означає безумовно приймати і піклуватися про себе, запитайте себе: «За що б ви любили свою дитину?».
Відповідь однозначна: «Бо це моя дитина!». У принципі, таке ж приймаюче ставлення має бути до себе – ви заслуговуєте на любов вже просто з тієї простої причини, що ви є!
Людина з таким самосприйняттям вміє приймати себе такою, якою вона є, і будувати емоційно близькі та безпечні відносини з іншими.
У нього не буде ілюзій щодо того, що можна якось заслужити любов у тих, хто не здатний її дати. Адже це так само абсурдно, як очікувати, що на дубі виростуть яблука. >
Задоволена потреба в автономії передбачає, що людина поважає і визнає свою індивідуальність, може відстоювати власні межі і має розуміння, що кожна людина має свої сильні й слабкі сторони.
А розвинене почуття власної ідентичності дозволяє нашій особистості знаходити власні способи реалізації у світі.
- Потреба в реалістичних межах та самоконтролі, або «Немає безвихідних ситуацій. Є вихід, який нам не подобається».
Коли людина має реалістичне розуміння власних кордонів, певних життєвих правил і меж можливого, то вона знає, що кожне досягнення має свою ціну і погоджується на це. .
Це називається «дисципліна» або «самоконтроль». Тоді людина здатна ефективно співпрацювати з іншими, а також керувати собою на шляху до досягнення своєї мрії та цілей.
- Потреба у висловленні почуттів.
Це ще одна надзвичайно важлива потреба в людини. Адже численні наукові експерименти доводять, що від того, наскільки ми добре вміємо усвідомлювати та висловлювати власні емоції, залежить не тільки наше самопочуття, а й навіть стан нашої імунної системи та фізичне здоров’я.
Людина, яка має здатність говорити про своїх потребах та почуттях, швидше знайде спільну мову як із самим собою, так і з оточуючими. Задумайтеся, яка ймовірність, що світ задовольнить вашу потребу, якщо ви про неї нікому не скажете?
Залежно від того, чи вміємо ми бути спонтанними і чи зберегли ми в собі здатність до гри у дорослому віці, залежатиме надалі також наша здатність вчитися новому.
Адже гра – це найбезпечніший спосіб вчитися, розвиватися і відточувати навичку. Коли, з одного боку, ціна помилки невелика, а з іншого, ми можемо розширювати свою картину світу, освоювати нові галузі та ставати більш умілими.
Саме ця здатність виходить на передній план у сучасному світі, в якому ми змушені постійно адаптуватися до змін та невизначеності.
«Сподіваюся, тепер, коли ви вже знаєте про існування п’яти базових емоційних потреб, ви зможете більш ефективно вчитися їх задовольняти.
Адже, щоб бути щасливим організмом, досить добре виспатися і поїсти, а щоб бути щасливою людиною, нам потрібно трохи більше», – підсумував експерт.