Деякі люди у сучасному світі гордо називають себе гедоністами. Вони живуть на втіху, п’ють дороге вино, купують дизайнерський одяг. Що таке гедонізм насправді?
Що таке гедонізм? Гедонізм (з др.-гр. – ‘насолода’, ‘задоволення’) – філософське вчення про те, що задоволення – це найвище благо і сенс життя людини. У сучасному широкому значенні гедонізм це прагнення до щастя і задоволення з мінімумом страждань і болю.
Гедонізм — прагнення задоволення і щастя
Основоположник гедонізму — філософ Арістіпп (435–355 рр. до н. е.), сучасник Сократа. Людям властиво бажати повторення відчуттів, які приємні, та уникати тих, що завдають страждання, цитує Арістіпа Джордж Генрі Льюїс у книзі «Антична філософія: від Евкліда до Прокла». Реальним критерієм людських дій філософ вважав задоволення та страждання.
Але це не означає, що треба йти на поводу у своїх бажань. Арістіпп та його учні-кіренаїки проповідували розумне задоволення, тобто кероване розумом. Якщо задоволення недосяжне або його задоволення загрожує стражданням, потрібно вміти легко та безболісно відмовитися від цього.
Філософ Мішель Онфре, один з ідеологів сучасного гедонізму, в 28 років пережив інфаркт, завдяки чому рано навчився цінувати радість життя. Мораль гедонізму він бачить в інтроспективному ставленні до життя, заснованому на отриманні задоволення самому і доставлянні задоволення іншим, при цьому не завдаючи шкоди ні собі, ні комусь ще, пише викладач Школи східних та африканських досліджень у Лондоні Каспар Мелвілл.
Гедоніст бере від життя все
Хто такий гедоніст? Це людина, яка живе і робить все заради насолоди та отримання задоволення зараз. Він прагне взяти від життя максимум благ і якнайчастіше перебувати в стані щастя.
Філософ Вільгельм Віндельбанд у книзі «Історія давньої філософії» описує гедоніста як світського мудреця, який з ясною свідомістю насолоджується життям, вміє цінувати тілесні насолоди та духовні радості. Він без вагань користується речами та людьми, але при цьому ніколи не забувається в насолодах, залишається паном своїх бажань. Він ніколи не хоче неможливого і в менш щасливі дні вміє вийти переможцем і зберегти свій спокій та безтурботність. Цей образ є актуальним і в наші дні.
У прагненні отримувати заперечення громадського обов’язку гедоніст схожий на егоїста, але це не тотожні поняття. Гедоніст може бути відповідальним та чесно виконувати покладені на нього обов’язки. На відміну від егоїста, він отримує задоволення, коли робить матеріальні чи нематеріальні подарунки іншим.
Сучасний гедоніст має турбуватися не лише про щастя для себе, а й для інших. Це життєлюб, який отримує задоволення від себе та від навколишнього світу, заражає цим людей, які знаходяться навколо.
Життя на повне в реальному світі, а не потойбіччя
У гедонізмі безумовну цінність має реальне життя. Насолода – це не нагорода за праведність у житті вічному, як у християнстві чи ісламі. Право на щастя має кожна людина у земному житті.
Мішель Онфре бунтує проти будь-якої влади, зокрема проти тих, хто нав’язує та організовує релігію, пише інформаційний центр A-Infos. Це ті, хто знає, що існує тільки один світ і що будь-яке просування потойбіччя змушує нас втрачати користь і вигоду від єдиного, який дійсно існує. Оце справді смертний гріх, пише Мішель Онфре у книзі «Маніфест атеїста». Він не зневажає віруючих, але вважає, що релігійні «дитячі казки для втіхи» відволікають від реальних проблем існування і цим посилюють їх.
Цьому напрямку гедонізму протистоїть так званий християнський гедонізм. Християнські гедоністи, найвідоміший представник яких є доктором богослов’я Джоном Пайпером, стверджують, що істинний гедонізм — це християнська віра. Вона веде до глибокого задоволення – споглядання Бога. Філософ Фрідріх Ніцше заперечував можливість існування християнського гедонізму, який, на його думку, суперечить природі поняття та спотворює реальність.
Задоволення від усього, що людина робить
Сучасний гедонізм визначає сенс людського існування в прагненні отримати задоволення від усього, що людина робить і що її оточує. Це може бути як фізичне задоволення, і духовне.
Зараз у світі популярна гедоністична концепція щастя хюгге, яка вчить насолоджуватися кожним моментом та бачити красу в дрібницях, а не лише в iPhone чи Maybach. Хюгге – це компас, що спрямовує нас до тих важливих моментів, які не купиш за гроші. Це вміння бачити чаклунство у звичайному, пише Марі Содерберг у книзі «Хюгге. Датське мистецтво щастя». Це піти погуляти в парк із сестрою, слухати дощ, що барабанить по даху, випити кави з найкращими друзями. Робити хюгге — значить робити щось приємне, те, що робить тебе щасливим.
Визначте, що вам приносить задоволення, і впроваджуйте це в життя. Але не забувайте, що гедонізм потребує дисципліни. Одна чашка кави – це задоволення, 5 чашок вже не насолода, а пересичення. І це стосується всього. >Гедонізм — демократичний принцип
Гедонізм доступний і багатим, і бідним, тому що вміння насолоджуватися не залежить від кількості грошей. Хтось може дозволити собі відпочинок на розкішній яхті, але не буде щасливим, а когось переповнює це почуття від споглядання ранкової тиші на озері.
Гедонізм — це добре чи погано? Справжній гедонізм не так про насолоду від матеріального світу, як про радість інтелектуального пізнання, задоволення від книг, мистецтва. І це гаразд. Погано, коли цей термін підміняють та примітивно інтерпретують як прагнення до комфорту та всього кращого лише у плані товарів та послуг. Споживання заради споживання — це не гедонізм, а бич сучасного суспільства, який успішно використовується маркетологами.
Гонка за новим смартфоном не гедонізм. Ще епікурейці, які продовжили розвиток ідей Арістіппа, вважали, що кожна людина має право на щастя і для цього їй ніхто не потрібний. Щастя вони бачили у душевному спокої, у відсутності страждань та занепокоєння.
У нашому світі щастя — вміння насолоджуватися кожним прожитим моментом життя з різних причин — і матеріальних, і духовних. Що таке щастя, як не проста гармонія між людиною і тим життям, яке вона веде, писав філософ-екзистенціаліст Альбер Камю.
Гедоністичний сенс життя веде людину до відчуття щастя, адже вона робить у житті те, від чого отримує задоволення. Але не плутайте гедонізм із невгамовним споживачем, яке перетворює людину на раба своїх бажань.
