Сучасне покоління воліє замість книг читати пости у соцмережах. Реальне спілкування замінює листування в Інтернеті. Чому ми так змінилися і чи є від цього користь, пояснюють психологи.
При кліповому мисленні фрагментарне сприйняття інформації
Що таке кліпове мислення? Кліпове мислення (від англ. “clip” – “фрагмент тексту”, “вирізка”) – це коли людина сприймає інформацію фрагментарно, вихоплюючи шматки та яскраві образи, не зосереджуючись і постійно перескакуючи з одного на інше. Людям з кліповим мисленням складно читати книги, сприймати великі тексти, дивитися фільми та довгі відеосюжети.
Кліповому мисленню протиставляється системне, поняттєве мислення, при якому людина здатна глибоко занурюватися в інформаційний матеріал, послідовно його осмислювати та систематизувати.
Поняття кліпового мислення пов’язане з кліповою культурою. Цей термін ввів соціолог Елвін Тоффлер у 1980 році в книзі «Третя хвиля» для опису культури розвинених країн, яка вирізнялася яскравою, але короткочасною образністю, алогічністю, уривчастою інформацією.
До цього про передумови розвитку кліпової культури у книзі «Галактика Гутенберга» Маршалл Маклюен писав: «Розвиток електронних засобів комунікації повертає людське мислення до дотекстової епохи, і лінійна послідовність знаків перестає бути базою культури».
Кліпове мислення – відповідь на потребу швидкого засвоєння інформації
Кліпове мислення – психологічний феномен сучасності. Сама реальність змусила людину перебудувати своє понятійне мислення, щоб встигати за нескінченним потоком інформації, що обрушується на нього щомиті.
Філософ і культуролог Костянтин Фрумкін виділив ряд причин появи кліпового мислення:
- Прискорення темпу життя та зростання обсягу інформації.
- Потреба нової актуальної інформації та швидкості її отримання.
- Збільшення різноманітності інформації, що надходить.
- Збільшення кількості справ, якими одна людина займається одночасно.
- Зростання демократії та діалогічності в суспільстві, перехід проповіді в дискусію.
Раніше ми були «аквалангістами», легко і глибоко занурювалися в потік інформації та довго в ньому знаходилися. Тепер ми «серфінгісти» — ковзаємо поверхнею інформації без занурення, перескакуючи з однієї хвилі на іншу. Це дозволяє не потонути у морі інформації.
Кліповість стала способом життя людини, яка змушена хапатися то за одне, то за інше. Надлишок часу змінився його дефіцитом, а естетика – прагматикою.
Діти з кліповим мисленням — це діти-глядачі
Кліпова культура сформувала нову людину, яка здатна вижити в іншому інформаційному полі. Костянтин Фрумкін називає його «людиною роздробленою». Доктор біологічних наук Тетяна Чернігівська бачить сучасну людину «людиною розгубленою», Homo Confusus. Йому треба постійно бути в потоці, орієнтуватися в ситуації, що безперервно змінюється.
Понятійне мислення не дає такої можливості. Це одна з причин, наприклад, чому старше покоління насилу опановує смартфон, а трирічна дитина легко розбирається у безлічі вікон на екрані. Мозок дитини пластичний, тому він легко виробляє необхідні йому властивості та приймає кліпове мислення.
Як проявляється кліпове мислення у дітей? Сучасні діти звикли до сприйняття візуальної інформації і важко розуміють текст і мову, зазначає кандидат психологічних наук Тамара Ломбіна. До школи приходять діти-глядачі, які не можуть надовго зосередитись на тому, про що говорить вчитель. Якщо щось не викликає у них інтересу з перших секунд, далі вони це ігнорують.
Навчати зараз дітей за методиками минулого століття неможливо. Нове покоління по-іншому сприймає та обробляє інформацію. Тому впроваджуються нові ігрові та образні методики та способи навчання.
Кліпове мислення — адаптація, а не деградація
Старше покоління часто ставлять у провину молоді, що вони тільки сидять у телефоні і зовсім не читають книг. Ось вони свого часу могли за день 300 сторінок проковтнути.
Але давайте будемо чесні: чи читаємо ми зараз стільки книг, скільки раніше, навіть якщо нам це дуже подобалося? Письменник Ніколас Карр зізнається, що через використання інтернету важко прочитати більше 2–3 сторінок тексту. Для цього потрібно докласти зусиль.
Кліпове мислення — адаптація до умов, що змінюються, яка має свої плюси та мінуси. Його негативні моменти:
- поверхневе сприйняття інформації;
- низька концентрація уваги;
- труднощі у навчанні;
- податливість маніпуляцій;
- ослаблення емпатії.
Кліпове мислення має і переваги:
- здатність легко перемикатися з одного завдання на інше, виконувати відразу кілька завдань ;
- швидка реакція на зовнішні стимули;
- захист мозку від перевантаження шляхом фільтрування інформації.
Сучасні люди не вміють працювати з довгими текстами. Але вони вміють робити масу всього такого, що було не під силу попереднім поколінням.
Головне лихо кліпового мислення — залежність від гаджетів
Головне лихо кліпового мислення — не стільки побіжний перегляд інформації, як залежність від гаджетів. Якщо поки ви відповідаєте на коментарі в соцмережах, переглядаєте пости, реальне життя проходить повз вас і ваші цілі, тоді є сенс позбавлятися тотальності кліпового мислення.
Як позбутися кліпового мислення? Позбутися кліпового мислення у максимальному прояві допоможуть такі кроки:
- Читайте художні та публіцистичні книги хоча б по 10–20 хвилин на день.
- Після прочитання книги, статті, перегляду фільму аналізуйте отриману інформацію, краще письмово.
- Беріть участь у дискусіях у тих самих соцмережах, розвиваючи критичний погляд: шукайте аргументи, прислухайтеся до контраргументів, робіть висновки.
- Відпочивайте від гаджетів та соцмереж. Проводьте час на природі, займіться малюванням, читанням книг.
- Практикуйте медитацію, що підвищує рівень усвідомленості.
Якщо не можете подолати залежність від гаджетів самостійно, допоможе когнітивно-поведінкова терапія з психотерапевтом.
Кліпове мислення допомагає людині прискоритися, щоб йти в ногу з часом. Головне не дозволяти кліповому життю в інтернеті витіснити реальне.
