Мізантроп: хто це такий і як він проявляє себе

Прагнення до усамітнення може мати крайні форми. Якщо людина стає самітником — її характер змінюється. У чому особливість мізантропії, розповіли психологи Тетяна Сафонова та Анастасія Мочалова.

Сутність, ознаки та причини мізантропії

Хто такий мізантроп? Це людина, яка відчуває відчуження, презирство і ненависть до людей та деяких якостей їх характеру, поводиться нелюдно, не довіряючи та заперечуючи цінність причетності до суспільства. Налаштований песимістично, підозрює оточуючих у корисливих намірах, боїться та уникає їх. Часто уразливий, у нього виявляються психопатичні, депресивні та агресивні симптоми, які не пов’язані з розладом особистості. У чому різниця між соціопатом та мізантропом? Соціопати страждають на розлад особистості, агресивні, імпульсивні та антисоціальні. Мізантроп психічно здоровий. Усі його особливості криються у характері, світогляді та особливої ​​життєвої філософії, яка змушує нехтувати соціумом.

Кого чи що ненавидить мізантроп? Мізантроп вважає, що люди сповнені недоліків і ненавидить не когось конкретного, а суспільство та вид загалом. Він щиро переконаний, що людина є помилкою природи.

Мізантропа легко виявити за специфічними ознаками:

• Зацикленість на власних філософських переконаннях.
• Надмірна критичність до собі та людям.
• Замкнутість, індивідуалізм, обмеженість контактів.
• Негативізм, песимізм, скритність та недовіра.
• Зневага, неповага, цинічність.
• Мстивість, жовчність, злість.

Нелюбов мізантропа до людей може бути прихованою або відкритою, коли людина декларує свою точку зору, не боячись засудження. У складних випадках вона набуває таких форм:

1. Засудження інтелектуальних недосконалостей, таких як дурість, наївність, зарозумілість.
2. Неприйняття чужих моральних установок.
3. Зацикленість на естетичних канонах з відкритою огидою до старості чи надмірної краси, фізіологічних потреб та процесів організму.

Мізантропами не народжуються. Вони формуються під впливом зовнішніх причин. Серед найчастіших причин: Тяжке дитинство, що супроводжується насильством у сім’ї, колективі. Про це пишуть Тетяна Сафонова та Анастасія Мочалова, автори статті «Підліткова мізантропія, її прояви та корекція».

Виділяють кілька специфічних видів мізантропії, спрямованих на конкретні групи осіб чи дії. Серед них є й ті, що стали основою популярних рухів за права чоловіків та жінок: мізогінія (неприйняття чоловіком жінок), мізандрія (неприязнь жінки до чоловіків), мізогамія (неприязнь до шлюбу).

Помічено, що серед флегматиків та меланхоліків частіше зустрічаються мізантропи. Їм складно адаптуватися до нових людей та обстановки в суспільстві.

Як поводитися з мізантропом

Тим, хто спілкується з мізантропами і хоче допомогти, необхідно вберегти їх від ризиків, властивих таким особам. Найбільш небезпечна схильність до залежностей (алкоголь, наркотики) та перехід мізантропії до психічного розладу. Крім того, мізантроп йде вниз соціальними сходами, може вчиняти злочини.

Захистити себе від негативного впливу мізантропу допоможе зміцнення особистих кордонів, нейтральне спілкування, відсутність ворожості. Щоб побудувати відносини з мізантропом, необхідно допомогти йому знайти причину мізантропії, опрацювати ситуацію, змінити погляд на світ, людей, пом’якшитися. Нелюбов до людей та ізоляція від них — це не хвороба, але може перерости в неї. Не допустить розвитку та посилення мізантропії профілактика:

• Боротьба зі стресом.
• Розширення оточення, подяка людям.
• Позитивне мислення.

< li>Спорт, здоровий спосіб життя та творчість.

• Філантропія та любов до тварин.

Мізантропія стала важливою темою світової літератури. Героїв-мізантропів з художніх творів знає багато хто:

• Альцест із п’єси Мольєра «Мізантроп». Він уникнув суспільства в пошуках місця, де можна бути чесним.
• Ебенезер Скрудж — безсердечна скнара, яка ненавиділа Різдво в повісті Чарльза Діккенса «Різдвяна пісня в прозі».
• Шерлок Холмс — герой-детектив Артура Конана Дойла, до ближнього кола якого входили лише мілі Хадсон і доктор Ватсон.
• Пані Боварі — героїня однойменного роману Гюстава Флобера, яка прагне задоволення власних потреб на шкоду іншим людям.

У кіно герой-мізантроп — геніальний доктор Грегорі Хаус, який зазнав краху особистого життя і важкої травми стегна, що й вплинуло на його характер. Ще один мізантроп у кіно — ветеран в’єтнамської війни Тревіс Брікл у драмі Мартіна Скорсезе «Таксист». Роль шофера, який відчуває огиду до людей, повною мірою розкрив Роберт Де Ніро. Ненависть цих людей спрямована або на конкретних особистостей, або на партії та групи людей.

Хто з відомих людей мізантроп? Це філософи Фрідріх Ніцше, Артур Шопенгауер, письменники Людмила Улицька та Амброз Бірс, музиканти Бойд Райс, Єгор Лєтов та композитор Шарль Валантен Алькан, актори Білл Мюррей, Олександр Гордон та Михайло Боярський.

Кейт Кан-Харріс, автор книги «Екстремальний метал: музика та культура на межі», розкриває тему мізантропії у Моррісі — рок-музиканта, поета та засновника гурту The Smiths. Про диктатора Адольфа Гітлера і терориста Андерса Брейвіка як типових мізантропів пише в книзі «Насильство і нові релігійні рухи» Джеймс Р. Льюїс.

Нелюдимі мізантропи не менше за інших потребують прийняття та допомоги. Щоб усвідомити причини їхньої поведінки або побачити зачатки самітництва в собі, потрібно вивчити природу мізантропії та навчитися з нею справлятися.