Дієтологія: між загальними порадами і медичною практикою
Харчування — тема, де думок багато, а достовірних даних значно менше, ніж здається. Інтернет переповнений суперечливими рекомендаціями: одні джерела забороняють вуглеводи, інші — жири, треті просувають детокс-програми без жодної наукової основи. Відрізнити доказову інформацію від маркетингу без медичної освіти складно.
Лікар-дієтолог орієнтується на клінічні настанови, результати рандомізованих досліджень і метааналізів, а не на популярні тенденції. Це принципова відмінність медичної дієтології від будь-якої форми дієтичного консультування поза клінічним середовищем.
Медесана пропонує консультації дієтолога (https://medesana.kiev.ua/servic-vishneve/diietolohiia-vyshneve/) в рамках клінічної практики — з лабораторною базою і можливістю інструментальної оцінки стану пацієнта.
Оцінка харчового статусу: як лікар розуміє стан пацієнта
Перед тим як давати рекомендації, дієтолог повинен мати повну картину нутритивного стану. Це включає:
Антропометричні виміри. Зріст, вага, індекс маси тіла, окружність талії — базові показники. Але ІМТ не відображає склад тіла: пацієнт з нормальним ІМТ може мати надлишок жирової маси при дефіциті м’язів — стан, відомий як «саркопенічне ожиріння».
Біоімпедансометрія. Метод оцінки складу тіла, який дозволяє розрізнити жирову і м’язову масу, визначити відсоток жиру і рівень вісцерального жиру. Дає значно більше інформації, ніж звичайні ваги.
Лабораторні показники. Загальний білок і альбумін — маркери нутритивного статусу. Феритин, гемоглобін — для оцінки залізного обміну. Вітамін D, В12, фолієва кислота, мікроелементи — залежно від клінічної картини.
Харчовий анамнез. Аналіз реального раціону пацієнта — часто за допомогою харчового щоденника або опитувальника. Показує не лише що їдять, але і коли, в яких кількостях і при яких обставинах.
Дієта і запальні захворювання
Запалення — спільна патогенетична ланка багатьох хронічних захворювань: атеросклерозу, діабету 2 типу, ожиріння, неалкогольної жирової хвороби печінки, деяких онкологічних процесів. Характер харчування безпосередньо впливає на рівень системного запалення.
Протизапальна дієта — не окрема лікувальна схема, а принцип побудови раціону: переважання рослинної їжі, риби, оливкової олії, зменшення ультраоброблених продуктів, рафінованих вуглеводів і червоного переробленого м’яса. Ці принципи збігаються з середземноморською моделлю харчування, яка має найміцнішу доказову базу серед усіх вивчених дієтарних патернів.
Дієтологія і ліпідний обмін
Дисліпідемія — підвищений рівень холестерину або тригліцеридів — є одним із ключових факторів серцево-судинного ризику. Харчування впливає на ліпідний профіль, хоча й не у всіх однаково — генетичні чинники також мають значення.
Насичені жири (тверді тваринні жири, кокосова олія, пальмова олія) підвищують рівень ЛПНЩ у більшості людей. Трансжири — ще більш несприятливі і фактично виключені з харчових стандартів більшості розвинених країн. Омега-3 жирні кислоти знижують рівень тригліцеридів і мають кардіопротективну дію.
Дієтолог у Медесані розробляє раціон, який враховує ліпідний профіль пацієнта і корелює з медикаментозною терапією, якщо вона призначена.
Нутритивні добавки: коли вони потрібні
Дієтологія не забороняє нутрієнтні добавки — але і не призначає їх без підстав. Призначення вітаміну D, заліза, В12, омега-3 або магнію виправдане при підтвердженому дефіциті або в ситуаціях, коли достатнє надходження з їжею неможливе.
Безконтрольний прийом добавок у мегадозах може бути небезпечним. Жиророзчинні вітаміни A, D, E, K накопичуються в організмі і при надлишку спричиняють токсичні ефекти. Надлишок заліза шкодить печінці. Занадто великі дози вітаміну С збільшують ризик сечокам’яної хвороби у схильних осіб.
Підбір добавок на основі лабораторного контролю і при веденні лікаря — єдина безпечна модель.
Часті запитання
Чи допомагає харчування при подагрі? Так, і суттєво. Подагра — захворювання, пов’язане з підвищеним рівнем сечової кислоти. Обмеження пуринів — субпродукти, червоне м’ясо, морепродукти — і повна відмова від алкоголю (особливо пива і міцних напоїв) достовірно знижують рівень сечової кислоти і частоту нападів.
Яку роль відіграє вода у рекомендаціях дієтолога? Питний режим — важлива, але нерідко недооцінена частина. Адекватне споживання рідини впливає на функцію нирок, кишківника, шкіри. Потреба у воді індивідуальна і залежить від маси тіла, рівня фізичної активності та клімату. Лікар визначає орієнтири і коригує їх залежно від стану пацієнта.
Чи можна поєднати рекомендації дієтолога з тренуваннями? Не лише можна, але і потрібно. Раціон і фізична активність — взаємопов’язані складові. Дієтолог може дати рекомендації щодо харчування до і після тренувань, визначити достатній рівень білка для збереження або набору м’язової маси і скоригувати калорійність відповідно до навантаження.
